Ще одна болюча втрата: громада провела в останню путь воїна-захисника Віталія Фокіна
Чергова болюча втрата у громаді. Вчора, 27 липня, ківерчани, схиливши голови та вклякнувши на колінах, знову зустрічали скорботний кортеж – «на щиті» до рідного міста назавжди повернувся воїн-захисник Фокін Віталій Володимирович.
Траурний кортеж зустріли на «дубку». Далі скорботна процесія з тілом Героя прослідувала містом до рідної хати. На жаль, жорстока війна забрала життя ще одного Героя, котрий мужньо боровся за незалежність України.
Народився Віталій Фокін 13 лютого 1985 року у місті Ківерці. Навчався у четвертій міській школі. Професійну освіту здобув у Луцькому комерційному технікумі. Працював у пожежній частині м. Ківерці. Був одружений. Виховував двох синів.
Герою цьогоріч мало б виповнитися лише сорок років. Повний сил, сповнений надій, із добрим серцем. Віталій обрав шлях мужності і чести – з початку повномасштабного вторгнення повернувся із-за кордону, з Бельгії, добровільно став на захист Батьківщини. Фокін Віталій Володимирович був зарахований до військової частини на посаду старший стрілець. У травні 2022 року потрапив у полон до російських окупантів. Загинув солдат Фокін Віталій Володимирович 24.01.2024 року від ушкоджень внаслідок воєнних операцій, спричинених аварією літака Іл-76 в бєлгородській області російської федерації.
Сьогодні прощалися з воїном рідні, друзі. Вшанували пам’ять воїна-захисника очільники міста. Вдячні земляки, схиливши голови у скорботі, щирою молитвою просили Господа про спокій душі Героя, який віддав своє життя за волю та незалежність України.
Опісля траурна хода прослідувала від рідного дому до Свято-Миколаївського храму, де заупокійне богослужіння звершили священники Волинської єпархії УПЦ. Місцем Вічного спочинку для воїна-захисника – Фокіна Віталія Володимировича - стала Алея Слави на міському цвинтарі. Воїни почесної варти тричі відсалютували Герою, шануючи його ратний подвиг.
Життя воїна-захисника обірвалося миттєво – як блискавка, що розриває небо. Залишилися біль і тиша… Бракує слів, щоб розрадити у невимовному горі матір. Овдовіла з розбитим серцем дружина. Осиротіли без люблячого тата двоє синочків. Без друга-порадника залишилася сестра. Ще одного вірного сина втратила Україна… Молимося разом з родиною. Нехай Господь обійме вас у годину скорботи та подарує сили пережити важке горе…
Пам’ять про воїна-захисника житиме вічно у серці рідних, близьких, друзів, побратимів і вдячних земляків. Герої не вмирають!
