76-та річниця звільнення Волині від німецьких загарбників
21 липня ми відзначаємо 76-ту річницю звільнення Волині від німецьких загарбників. Ківерцівщина, як й інші волинські території, зазнала чималих втрат, руйнувань та збитків від подвійного проходження фронту та бойових дій. Але найбільших трагедії та лиха зазнало мирне населення регіону. Впроваджені форма і методи господарювання окупаційної влади стали катастрофою для більшості жителів і моральним тригером для майбутніх поколінь.
Першими, хто зазнав антилюдських дій з боку окупантів- були єврейська та ромська громади. Так, були знищені єврейські жителі сіл Селище (тепер с. Журавичі), с. Софіївка – Трохимбрід (теп. с. Домашів), Тростянець. На інших місцевих жителів було перекладено непосильні податки і збори, відбувалось насильницьке викачування людських ресурсів з регіону. Ківерчани розділили долю й інших українських остарбайтерів, чимало з них не повернулося додому. Одні – відмовились, втративши вдома рідних, інші - такі, як Пушкар Йосип Артемович з с. Домашів, загинули від нелюдських умов перебування на чужині.
Звичайно, ківерчани намагались опиратись окупаційному режиму. Одні – вступили в ОУН та до лав УПА, інші - приєднались до радянського підпільного руху Опору та до різних партизанських з’єднань партизан, ще інші (поляки) - підтримували сформовані місцеві польські воєнізовані формування. Через поставлену мету, плани, політику, прагнення і способи досягнення власної цілі кожною з цих військових сил виникали численні протистояння, бої та міжетнічні конфлікти. Вони стали нищівними для населення краю. Були спалені частково або повністю ківерцівські села, хутори, колонії: Домашів, Юзефін, Затишшя, Липки, Віцентівка, Суськ, Яромель тощо. У цій ворожнечі місцеві жителі не лише втрачали своє майно, а й рідних та близьких, загинули цілі родини…
Сьогодні ми повинні з розумінням, відповідальністю та з пошаною ставитись до тих, кому вдалося цінною неймовірних зусиль вижити у цьому лихолітті. Мільйони людей полягли на полі бою, багатьох війна зробила каліками, багатьох сиротами, вдовими… Ніхто вже не підрахує скільком війна понівечила життя, але навчила цінувати єдине – мир і дім. І зараз як ніколи ми знову це відчуваємо і надіємось, незабаром усі наші захисники-визволителі повернуться додому і на нашій Богом даній землі буде спокій, мир і злагода. Слава Україні!
Віддати шану полеглим в роки Великої Вітчизняної війни до Меморіалу слави прийшли міський голова Володимир Жгутов та секретар міської ради Оксана Баранович.