«Зламані гілки» Голокосту
День пам’яті жертв Голокосту є однією із трагічних дат у календарі України. Історія Голокосту та пам’ять про нього не є статичними, вони потребують переосмислення та рефлексій, нових форм подачі матеріалу, особливо у часи війни та агресії. Тому показ фільму «Зламані гілки» у межах діяльності Кіноклубу Docudays UA «Відкриваєм нові горизонти» при Ківерцівському краєзнавчому музеї, є доволі знаковим. Адже Ківерцівський краєзнавчий музей у партнерстві з Національно-природним парком «Цуманська пуща» реалізують ініціативу створення місця пам’яті про містечко Трохимбрід (Софіївка) - унікального єврейського поселення на території Ківерцівської громади у ХХ ст. (проєкт «Мережа пам’яті»).
До перегляду фільму були запрошенні учні 11-х класів Ківерцівського ліцею №2. – постійні відвідувачі та друзі музею. Для кращого розуміння важливості теми директорка музею Оксана Сущук коротко розповіла причини, механізми, історію Голокосту на сучасних українських землях та продемонструвала короткий фотозвіт про нещодавну експедицію разом з НПП «Цуманська пуща» до місцевості, де колись жила єврейська громада трохимбродівців.
Запрошена менторка проекту Docu клубів Христина Гаталяк звернула увагу відвідувачів власне на правовий аспект важливості переглядів сучасної документалістики. Адже права і свободи людини, особиста недоторканність і гідність є непорушними принципами демократичного суспільства, актуальними завжди поняттями.
Власне показ фільму «Зламані гілки» викликав різні емоційні реакції в аудиторі, Цей фільм про єврейську дівчинку, тогочасну однолітку глядачів, розповідає історію Міхаль Рехтер. Дівчині було лише 14 років, коли вона покинула свою домівку в Польщі і сама поїхала до Ізраїлю напередодні Другої світової війни. Родина повинна була приєднатися до неї наступного року, але з початком війни усе змінилося. Спогади Міхаль записала та режисерувала її онука – Аяла Шарот – незалежна кінорежисерка, аніматорка, лауреатка багатьох нагород, за допомогою анімації досить вдало поєднала складний історичний матеріал з родинною історією. Як зазначила одна з глядачок: «… фільм не викликає емоційної важкості, тепло і ностальгія за минулим спонукає задуматися кожного про циклічність історії та про невивчені її уроки, пам’ять про такі події має залишатись і передаватись поколінням, а висновки - становити основу нашої особистості...»
