Небесна сотня білих журавлів
20 лютого у Ківерцях, у Будинку культури ім. М.П. Ковальова, відбувся вечір вшанування пам’яті Героїв Небесної Сотні «Небесна Сотня білих журавлів». Театралізоване дійство за участю працівників закладу культури та аматорів сцени передало загальну атмосферу, яка панувала на столичному Майдані Незалежності під час Революції Гідності – бажання українського народу жити у вільній незалежній Україні.
Це був мирний спротив українців зрадницьким діям тодішньої владної верхівки, що й звучить вустами героя в одній із композицій «…я ж хотів лише миру, добра і свободи». Проте злочинці при владі віддають фатальний наказ – вбивати…
Жертвами стали сотні звитяжців, які злетіли Небесною Сотнею білих ангелів, омиті сльозами матерів, дружин, аби тримати небо над Україною… Ні країна, ні світ ще тоді не знали, що незабаром до вкраїнського неба злетять тисячі білих янголів, в яких перевтіляться «душі тих, хто зліг за Україну».
Міський голова Олександр Ковальчук подякував працівникам закладу за надзвичайно майстерно підготовлений вечір пам’яті з глибоким патріотичним змістом. Як зауважив Олександр Миколайович, дуже тішить, що велика когорта глядачів у цій залі є молодь, яка має пам’ятати подвиг Героїв Революції Гідності. Адже вони тоді зуміли відстояти не лише європейське майбутнє України, але й сформували на Майдані Незалежності перші добровольчі батальйони, які вступили в нерівний бій з російським окупантом в 2014 році і продовжують боронити країну нині.
Далі всі учасники і глядачі пішою ходою, сформувавши колону, рушили до скверу Небесної Сотні, де поклали квіти до Меморіалу, а протоієрей Юрій Трокун відслужив заупокійний молебень.
Власний вірш «Рядки болю», який передає біль матері, яка втратила сина, прочитала місцева мешканка Галина Галюк:
Десять років проминуло, як одна година,
Коли з Майдану не вернулася рідная дитина.
Мій синочку, дорогий, Ти високо в небі –
Мені не дістатись.
Але жду Тебе кожну хвилину
І не можу діждатись…
