Фортеця Тягинь – південний форпост середньовічного міжмор’я

Дата: 19.11.2024 13:44
Кількість переглядів: 89

Фото без описуВ межах проєкту «Музганок – місце зустрічей та співпраці», який реалізовується Ківерцівським краєзнавчим музеєм, була презентована віртуальна фотовиставка «Відчути Тягинь, вдихнути південь». Представляли її: кураторка цієї виставки, керівниця Центру культурного розвитку «Тотем» Олена Афанасьєва та голова правління «Культурного центру Україна-Литва», директорка ГО «ІРЦ «Правовий простір» Наталя Бімбірайте. Зустрічали гостей з Херсону міський голова Олександр Ковальчук та директорка музею Оксана Сущук, заступники міського голови, депутати Луцької районної та Ківерцівської міської ради, науковці-історики, освітяни, громадськість.

Як зазначила Олена Афанасьєва, цей проєкт став вагомим інструментом протидії дезінформації та історичним фейкам, які російська пропаганда поширювала і поширює про південь України:

Адже фортеця Тягинь – це не лише пам’ятка археології національного значення України. Це наріжний камінь європейської історії українського півдня. Вона розташована на правому березі Дніпра у Бериславському районі Херсонської області. Фортеця займає трохи менше гектара площі. За князювання Вітовта вона відігравала роль форпосту та торгівельного порту. Знайдені на її території монети підтверджують, що на тому місці діяла й митниця. Першим територію досліджував Віктор Гошкевич у 1914 році. Проте російська імперія усіх часів всіляко замовчувала справжню історію краю та перешкоджала її дослідженню.

Тезу про важливість дослідження фортеці Тягинь продовжила Наталія Бімбірайте, зауваживши:

Історія фортеці, яка вже відкрита, відкопана, усвідомлена, спростовує імперські наративи про так званий їхній проєкт «малоросія» (чи «новоросія»). І про те, що нібито російська імперія у XVIII столітті принесла на наш Південь цивілізацію, і те, що московити і ми – начебто один народ. Це брехня, бо до XVIII сторіччя жодного російського культурного шару в нас немає. Не існує. Їх тут не було. Крапка. А інші були: поляки, литовці, українці, кримські татари, генуезці, сельджуки…

Тягинь показує, що в XIV–XV століттях на Херсонщині вирувало бурхливе життя високорозвиненої цивілізації. Тут у XIV сторіччі був керамічний водогін – його знайшли за межами фортеці. Нині у Росії не скрізь є каналізація. І важливо усвідомити, що у XVIII столітті відбулося те саме, що ми бачимо тепер: прийшли московити на наші землі, зі зброєю, руйнували, грабували. Потім Катерина II наказала написати «свою» історію – те, що було до них знищували або перейменовували і присвоювали. Вони й нині руйнують все – як були дикунами, так ними і залишилися.

- У 2022 році нам стало зрозуміло, - розповідає Наталія Бімбірайте, - що ми не можемо продовжувати розкопки, а роботу продовжувати потрібно, бо боротьба йде не лише за територією, а за ідентичність. Ми бачимо, як росіяни цілеспрямовано знищують культурну спадщину. Тому ми вирішили створити віртуальний музей – відтворити у 3D вимірі вигляд фортеці та оцифрувати колекцію артефактів.

Таким чином на великих фотополотнах відвідувачі музею мали можливість ознайомитися з історичними знахідками на території фортеці, знайденими під час розкопок. А це атрибути литовського походження – хрестоподібні металеві та бронзові накладки на шкіряні гаманці, які носили литовські піддані та залізну булаву, яку датують XV століттям й приписують власність Богдану Глинському. Серед цікавих знахідок є й вапняковий камінь з геральдичним знаком, який належав литовському князевому роду з близького оточення Вітовта; близько 30 монет різних народів: і кримськотатарські, і польські, генуезькі з кафінською контрамаркою. І кераміка, і скло – тоді це був дуже дорогий посуд. Це свідчить, що це було місто з високорозвиненою цивілізацією, де жили дуже небідні люди, велася торгівля.

Гості розповідали як окупанти пограбували музеї на Херсонщині, величезними вантажівками вивозили найцінніші експонати. Колекцію фортеці Тягинь вдалося врятували лише завдяки тому, що вона перед війною була представлена у Києві.

Кандидат історичних наук Сергій Панишко провів невидиму паралель між Волинню загалом та Ківерцівщиною зокрема, і Півднем, зазначивши, що Тягинська фортеця подає якісну інформацію про історію не тільки України, а всієї Євразії:

Це свідчення того, як Литва від одного моря зробила крок до іншого, проклавши так звану Королівську дорогу. Саме поняття міжмор’я почало існування саме за литовського періоду нашої історії.

Міський голова Олександр Ковальчук подякував гостям за цікавий екскурс у наше спільне правдиве історичне минуле, за їхнє подвижництво у боротьбі за нашу ідентичність. Олександр Миколайович відзначив також активну роботу Ківерцівського музею в організації та проведенні цікавих і пізнавальних, особливо для молоді, заходів.

Варто також зауважити, що виставка у Ківерцівському музеї працюватиме до 5 грудня, а далі - помандрує до Литви. Це унікальна можливість її відвідати у Ківерцівській громаді всім волинянам.



« повернутися до розділу «Новини»

Код для вставки на сайт

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Авторизація в системі електронних петицій

Авторизація

УВАГА!

Шановні користувачі нашого сайту. В процесі авторизації будуть використані і опубліковані Ваші:

Прізвище, ім'я та по батькові, Email, а також регіон прописки.

Решта персональних даних не будуть зберігатися і не можуть бути використані без Вашого відома.

Погоджуюсь на передачу персональних даних