Героїчна та водночас трагічна дата – 1000 днівповномасштабного вторгнення Росії, час запеклої та відважної боротьби проти загарбників
19 листопада 2024 року минає рівно 1000 днів відпочатку повномасштабного вторгнення Росії. Цей період став справжнім випробуванням для кожного українця, змусивши переосмислити цінності, подолати страх і об'єднатися заради перемоги.
Ці 1000 днів – саме той час, коли кожен українець, незалежно від свого віку, професії чи місця проживання, став невід'ємною частиною боротьби за незалежність та гідність. Цей період нерівного протистояння, де ворог переважає за чисельністю та ресурсами, але не здатний подолати нашу незламність, віру та готовність боротися.
В Ківерцівському краєзнавчому музеї зібралися представники влади, працівники освіти та культури, громадські активісти, учнівська молодь, аби пригадати пережите впродовж цих тисячу днів тривоги, відчаю, стресу, молитви і водночас стійкості, мужності, спротиву та героїзму.
Так директорка музею Оксана Сущук пригадала, як 24 лютого 2022 року прокинулася від вибухів в районі аеропорту і вжахнулася від усвідомлення усієї трагічності реалій через відчуття можливої втрати так званого «порогу безпеки, яким являється власний дім».
Гучними звуками вибухів розпочався ранок і для міського голови Олександра Ковальчука, який переймався і за свою родину, і за територіальну громаду. Опанувавши перші відчуття відчаю Олександр Миколайович з головою поринув в організаційні моменти: аби належним чином забезпечити підрозділи Сил Територіальної Оборони, облаштувати блок-пости та організувати захист адмінбудівель від можливих ворожих ДРГ, створити прихисток для внутрішньо переміщених осіб, рятувалися від ворожої навали.
- Проте найболючіше те, - зазначив Олександр Ковальчук, - що ми за цих тисячу днів втратили майже сотню найкращих представників нашої громади. Сотню того молодого цвіту, який ніколи вже не повернеться до родини й не проросте молодими пагонами на нашій благодатній землі. Їхні імена назавше закарбовані у граніті і збережуться у нашій пам’яті.
Оксана Сущук назвала конкретні цифри, якими вимірюється тисячоденна трагедія українського народу, назва якій повномасштабна війна росії проти України. Проте, аби обрахувати кількість тих незагойних ран української нації, що кровоточитимуть не одне покоління, не вистачить жодних цифр. Адже ворог щодня намагається знищити нас; руйнує й випалює все живе на цій благодатній землі. Зараз колективна пам’ять українців будує грандіозну канву образів і символів, подій і явищ, героїв та антигероїв, які стали визначальними в українському спротиві російській агресії. Прикладом цього є фільм про легендарну оборону Маріуполя, який переглянули гуртом всі присутні, та ті емоційні музичні композиції, які прозвучали у виконанні працівників Будинку культури ім. М.П. Ковальова. Документальну стрічку "Фортеця Маріуполь. Орест" (реж. Юлія Гонтарук) використано з медіатеки DOCU DAYS. Для запрошених також була продемонстрована 3-д модель Маріупольського драмтеатру, передана музею ГО "Історія в руках". Присутні вшанували пам'ять про жертви російської агресії Хвилиною мовчання.
Тож ці 1000 днів стали випробуванням для України. Але водночас ми довели, що навіть у найтемніші часи український народ здатний боротися, творити й надихати світ. Бо все ж життя триває. І кожен, хто проживає цей тисячний день, неодмінно згадає всі ті етапи протистояння, що викликають не тільки сум, а й гордість, повагу, натхнення на подальшу боротьбу до неминучої нашої Перемоги.
