Останній пост прикордонника: Ківерцівська громада на колінах провела в останню дорогу Павла Маєвського
12 лютого 2026 року назавжди залишиться днем глибокого болю та тиші для нашої громади. Сьогодні ми попрощалися з молодшим сержантом Павлом Миколайовичем Маєвським, чиє життя обірвалося на Харківщині під час захисту кордонів нашої держави.
Цей день було оголошено днем жалоби, і здавалося, що саме небо сумує разом із нами.
Павло був інспектором прикордонної служби, механіком-водієм, який знав ціну вірності присязі та побратимам. Він загинув 7 лютого 2026 року, виконуючи бойове завдання в районі Вовчанських Хуторів, до останнього подиху боронячи українську землю від агресора.
Прощання з воїном було сповнене особливої поваги та щему.
Траурний кортеж громада зустріла на в’їзді до міста, схиливши голови у спільній молитві за упокій душі захисника.
Живим коридором, встеленим квітами та вмитим сльозами, земляки провели Павла до рідного порогу на вулиці Кармелюка.
Скорботна колона зробила зупинку біля гімназії № 1. У стінах рідного закладу для Павла пролунав останній дзвоник — звук, що символізував початок його життєвого шляху, який тепер став частиною великої історії української Перемоги.
Щемливим моментом стала зупинка біля будинку, де Павло проживав у дитинстві. Це було символічне прощання з місцем, де він зростав, мріяв і звідки починав свій дорослий шлях.
У Свято-Миколаївській церкві м. Ківерці священнослужителі та громада молилися за упокій душі воїна. Світло свічок відбивалося у сльозах побратимів, які прийшли віддати шану своєму товаришу.
На площі В. Чорновола сотні людей схилили коліна. Під звуки «Плине кача» місто на мить завмерло, вшановуючи пам'ять Павла хвилиною мовчання. Ця тиша була гучнішою за будь-які слова.
Поховали захисника з усіма військовими почестями на Алеї Слави міського кладовища. Трикратний салют та Державний Гімн України прозвучали над його могилою як символ незламності духу, який він проніс крізь вогонь війни.
Висловлюємо глибоке співчуття матері Героя — Марії Володимирівні. Жодні слова не втамують біль материнського серця, але знайте: подвиг Вашого сина ніколи не буде забутий. Павло Маєвський пішов у вічність, щоб ми мали завтрашній день.
Вічна пам’ять і вічна слава нашому прикордоннику! Ти назавжди в строю небесного легіону! 
